«Хліба та видовищ!», або Як відвернути увагу співробітників від кризи і грошей

«Хліба та видовищ!», або Як відвернути увагу співробітників від кризи і грошей

Усіх не звільниш, а співробітники все одно будуть вимагати підвищення зарплати, «бо криза на дворі». Тому ті, у кого грошей на індексацію немає, активно користуються досвідом римських імператорів.

Так, римська формула «хліба та видовищ!» працює в XXI столітті так само чітко, як і в I столітті. Спочатку хліба, потім розваг та емоцій. А найкраще і відразу, і побільше. Але парадокс цієї формули в тому, що при нестачі хліба його можна компенсувати другим доданком – видовищами. Не зовсім, звичайно, але в дуже істотному ступені. Якщо не вірите, переглянете фільм «Гладіатор».

Спробуємо пояснити суть та економіку цього процесу в сучасних умовах. Припустимо, ви керівник компанії, в якій працює сто осіб. Вже зараз майже всі ваші співробітники хочуть підвищення зарплати. І постійно нагадують вам про це. По-перше, тому що люди завжди хочуть підвищення доходу. А по-друге, тому що купівельна спроможність зарплати впала в декілька разів. А в перспективі, мабуть, впаде ще.

Усі наші співгромадяни, які отримують свій дохід у гривнях, перебувають під постійним тиском навколишньої реальності. Повсякденні турботи і хвилювання за майбутнє змушують жити в ситуації стресу. Як спланувати сімейний бюджет, чи вистачить грошей на все, чи є перспектива збільшити дохід, наскільки зміниться звичний рівень життя. У тому, що він зміниться, вже мало хто сумнівається. І навіть коли людина засинає, їй сниться курс долара ...

Повсякденність тисне. Це важко. Розмови про підвищення зарплати залишаються лише розмовами. Поки, в усякому разі. Якщо сто ваших співробітників просять підняти їм зарплату на 1 тисячу гривень, то вам потрібно десь знайти додаткових 100 тисяч гривень. На місяць. А їх немає.

Перша реакція більшості керівників компаній пов'язана не з пошуком коштів на підвищення зарплат, а з рішення, кого і скільки звільняти. Щоденні повідомлення в пресі про плановані скорочення у великих компаніях, іноді відразу на чверть, не залишають можливості в цьому засумніватися. Добре, навіть якщо визменшите штат відразу на 25%, у вас залишаються ще 75 осіб, які чекають підвищення доходу. Це вже 75 тисяч гривень. На місяць. Але їх немає!

Що робити? Звернутися до історичного досвіду. З часів ще республіканського Риму при нестачі хліба людей відволікали видовищами, точніше, великою їх кількістю. Саме це слово – відволікали! Від депресивних думок і переживань. Уміло викликавши поєднання потрібних емоцій. Там (у Римі, а насправді, ще раніше) зрозуміли, якщо не можеш нагодувати –  відверни. Або розваж.

Що ви робите як керівник компанії для цих 75 осіб? Правильно – відвертаєте їх від думок. Або розважаєте, кому як більше подобається. І замість того, щоб витрачати 75 тисяч гривень на місяць, яких все одно на цей момент немає, ви витрачаєте помітно меншу суму на організацію заходу, який їх розважить.

Тож це і не корпоратив у ресторані, і не поїздка у гори, а проведення різноманітних тренінгів, навчань, що мають на меті підняти рівень знань і налаштувати колектив на перспективу.  І ви замовляєте спікера, який влаштовує свого роду шоу. У цьому шоу є і корисний зміст. Наприклад, з приводу публічних комунікацій. Або з приводу лідерства. Або з приводу організаційних змін. І сильна, сприятлива емоція.

Що таке наснага, чи можна знайти точне визначення? За абсолютну точність не скажемо, але, в принципі, можна. Наснага – це привнесення нового сенсу. Змістовно це робота не зі знаннями і навичками людей, а з ідеологією. Особистою та корпоративною. Недарма багато хто приймає твердження про те, що корпоративна ідеологія потрібна, в тому числі, для того, щоб менше платити співробітникам. Подібний захід здатен викликати, хоч і недовговічну, але мотиваційну емоцію. І тоді армія готова до бою. А ваші співробітники ненадовго, але поки не будуть вимагати від вас підвищення зарплат, а працюватимуть на загальний результат.

Такі ось парадокси початку кризи.

^ Наверх