СТАТТІ

Що подивитись у Кременці: гора дияволиці Бони, єзуїтський колегіум та козацький цвинтар

Що подивитись у Кременці: гора дияволиці Бони, єзуїтський колегіум та козацький цвинтар

Невеличке містечко Кременець, що розташувалося на межі Тернопільської області, природа наділила неабиякою красою, а історія непересічними легендами. Тому так часто закохує у себе туристів Кременець. Що подивитися та куди піти у цьому містечку?

Історична довідка

Перша згадка про місто датується 1064 роком. Це були згадки у польських енциклопедичних словниках. Вже тоді цей пункт був досить багатим та перспективним.

Джерела стверджують, що дерев’яну фортецю поставили тут ще в VIII столітті. Таке розташування твердині було вигідним, адже її було важко взяти штурмом. Довго стримували навали ворогів замок. Всі знали Кременець, як одне з чотирьох міст, що не скорилася війську хана Батия. Та вже згодом, як зазначається в історичних джерелах, за однією з умов мирного договору із ханом Бурундаєм, твердиню розібрали.

У литовський період Кременець перебував у володіннях князів Гедеміна, а пізніше Любарта. А за Сигизмунда місто набуває магдебурзького права. Тоді ж, дерев’яний Кременецький замок перебудували на кам’яний.

В Середньовіччі Кременець став одним з найбільших міст Волині. Тут розвивалася торгівля та ремісництво. А на річці Іква працювало кілька водяних млинів.

Згодом, в результаті Люблінської унії, Кременець відійшов до Польщі. Це був час культурного та релігійного росту міста.

Старі фотографії Кременця

Тоді ж був остаточно зруйнований Кременецький замок. Козацький полковник Максим Кривоніс підійшовши з військом до Кременецького замку, взявши його в облогу. Протягом шести тижнів точилися бої за твердиню, в результаті яких замок повністю зруйнували. За однією версією козакам вночі відкрили замкові ворота місцеві, за іншою вояки підірвали склад пороху. Детальніше про ці події розповідає панорама, яку можна побачити у Кременецькому районному краєзнавчому музеї.

Після захоплення козаками, Кременецький замок не відновлювався. Сьогодні від суворої фортеці залишилися лише руїни, але все одно це місце приваблює мандрівників.

Походження назви міста Кременець досить прозаїчне. Теперішня назва – польський варіант, який в силу історичних обставин прижився і увійшов в історію. Стара назва пункту Крем’янці, а охрестили так місто через твердий мінерал кремінь, природний біоактиватор води, покладів якого багато у цій місцевості.

Цікаво: Тим, хто не уявляє подорожі без смачних, автентичних страв, варто спробувати славнозвісні кременецькі гречані вареники, які подають тут у закладах міста.

Серед найвідоміших уродженців Кременця: великий польський поет і драматург Юліуш Словацький, відома українська поетеса Галина Гордасевич, український письменник, перекладач, науковець Юрій Покальчук, єврейський письменник, сатирик, лідер єврейського руху Гаскала – Іцхак Бер-Левінзон та інші.

Читайте також:

Замкова гора

Красою та середньовічною атмосферою заворожує Кременець. Що подивитися та куди сходити у такому колоритному місті? Якщо у вас є час та сили, обов’язково підніміться на Замкову гору або гору Бона. Абсолютна висота близько 397 м.р.м. Гора з трьох боків обмежена глибокими ярами, зі сходу вузькою смугою вододілу з’єднана з плато.

Вдалині можна побачити Почаївську Лавру. У місцевих навіть існує прикмета: якщо куполи Лаври добре видно, дощу у Кременці не буде.

Дияволиця Бона

Найбільшу славу Кременцю принесла дружина польського короля Сигізмунда I – принцеса Бона. Через надмірну жорстокість цій жінці приписували демонічні здібності. Італійка за походженням, вона була змушена вийти заміж за розрахунком. На весілля чоловік подарував їй кременецький замок з околицями.

От тільки історичні джерела свідчать, що Бона не була вірною чоловікові, якого бачила досить рідко і в подарованому замку утримувала цілий чоловічий гарем.

Безжальною жінка була і до своїх недругів. За однією з версій, саме вона зжила зі світу двох своїх невісток, родове походження яких не відповідало її політичним планам.

Не дивно, що така поведінка принесла не хорошу славу королеві, і коли правителька приїхала у Кременецький замок, місцеві жителі їй не дуже зраділи.

За легендами її безпощадність і жадібність не поступалася безсердечності графа Дракули. Люди стверджували, що Бона ганялася за вічною молодістю, секрет якої їй відкрив сам диявол. В одній з веж була решітка з тонкими шипами, на яку кидали красивих дівчат. Принцеса в той час стояла під навісом і вмивалася теплою кров’ю жертв. За іншою версією, безсердечна красуня приймала ванни, наповнені кров’ю немовлят.

Бона Сфорца

Францисканський монастир або Миколаївський собор

За ще однією легендою королева вирішила з’єднати замкову і сусідню Чернечу гору, які огортають місто Кременець. Бона дала місцевим майстрам всього-на-всього три тижні. Міст зробили з людського волосся і шкіри.

Щодня жінка з радістю ходила по цій висячої стежці. Одного разу канати розхиталися так сильно, що королева почала падати. Бона злякалася смерті і пообіцяла Богу: якщо він її врятує, побудує під стінами гори храм. Говорять, що королева уберегла завдяки пишній сукні, яка замінила їй парашут. Дивом виживши, правителька своє слово дотримала. За її наказом спорудили церкву.

Почала розвиватися святиня в 1606 році з приходом в місто францисканського ордена. Тоді стартувало будівництво монастирських келій, а дерев’яну споруду обклали каменем. Ченці організували тут велику бібліотеку.

Витіснила католиків з рідних стін політика. 1832 році, за наказом царя спорудження перейменували в Миколаївський собор і передали православним монахам.

Спочатку архітектори будували церкву в ренесансному стилі, але перебудови наблизили його до бароко. Храм вражає розкішшю, а мальовничий вид заворожує погляди.

Адреса: вулиця Шевченка, 53

Читайте також:

Скарби королеви

А ще подейкували, що жінка була ненаситної до багатства. За часів її правління на 400-х метровій горі почали проривати 90-метровий колодязь. Кажуть, в ньому були сходи, що вели в підземні ходи Кременця, де зберігалися скарби королеви. Але померла жінка в Італії. Та її душа повернулася до гори. З тих пір кожну Великодню ніч, вона вибирається з колодязя і чекає сміливця, який забере у неї ключі від печери з золотом. Якщо ви відчайдух, який не боїться жорстоких примар, то точно знаєте, куди піти в Кременці у пасхальну ніч.

Цікаво, що на 25-у метрі були знайдені п’ять загадкових щаблинок, але ніякого входу не було. На глибині 40 метрів знаходився також грот, але що у ньому – нікому не відомо.

Бона у історичних відомостях

Бона – досить суперечлива постать, адже в одних джерелах вона постає бездушним тираном, в інших – доброю і мудрою правителькою. Міст, який вона протягнула між вершинами гір був виготовили не з людського волосся, а зі шкур волів і зв’язаний телячими жилами. І звичайно доказів того, що королева купалася у крові також немає.

Насправді королева Бона добре дбала про Кременець, який за її правління суттєво розбагатів та розрісся. Укріпила королева й замок.

Померла Бона Сфорца, за однією із версій, від отруєння, заподіяного власним лікарем за наказом Габсбургів. Спочиває королева у своєму князівстві в місті Барі в Італії.

Історичних ж свідчень про те, що Бона хоча б раз відвідала Кременець – не збереглося.

Щоб піднятися на вершину, доведеться пройти довгу серпантин дорогу. Але зусилля того варті. З гори відривається дивовижний вид і все місто лежить як на долоні.

Отруєння королеви Бони. Художник Ян Матейко, 1859

Будинки Близнюки

Унікальні легенди огортають Кременець. Не дивно, що практично кожна архітектурна пам’ятка вражає туристів цікавою історією, посмаченою соковитим міфом.

Свою тайну мають і будинки Близнюки. Кременець на початку XVII століття активно будувався. Планування вулиць відбувалася за європейським типом, тому кожен з нових домів повинен був відповідати заданому стилю. За тогочасними канонами, на центральному фасаді будівлі мали розташовуватися три вікна. При цьому жителі міста суворо дотримувалися квадратного периметру.

Найімовірніше були споруджені у XVIII столітті будинки близнюки. Кременець тоді за Вічним миром 1686 р. залишився в Речі Посполитій.

Особняк складається з двох симетричних об’єктів. Кожна з частин має параметри 10х20 метрів. Розділений будинок загальною стіною. У кожної споруди свій двосхилий дах і вхід. Стиль дивовижних Близнюків – бароко. Споруда вирізняється ненав’язливим пісочним кольором і простими елементами декору.

Архітектори ж вважають, що спочатку це були два будинки, які з невідомих причин, перепланували і з’єднали в XVIII столітті.

Старі фотографії Кременця

Легенда про братів та відьму

За однією версією не з радісної події були зведені будинки Близнюки. Кременець у той час тримала у страху жахлива відьма. Ніхто не міг з нею позмагатися, ніхто не хотів їй протистояти. Аж якось брати-близняти, втомившись від капостей чаклунки, спіймали її в лісі і прив’язали до високого дерева. Довго намагалася врятуватися відьма, та здавшись, померла та за мить всохла.

Щаслива громада подарувала братам ділянку під дім, де зараз і стоять будинки Близнюки. Кременець відразу зажив у мирі та щасті. Та з дня, коли брати перемогли відьму, між ними зіпсувалися стосунки. Хоч чаклунка і вмерла, та її останнє прокляття силу не втратило. На останньому видиху вона побажала, щоб серця близнюків не знали спокою.

Довго ворогували юнаки, а потім пішли за порадою до місцевого старця. Той здогадався, що сварки між братами – справа відьомська і порекомендував хлопцям побудувати один будинок на двох, а в спільну стіну вмурувати тіло старої. Так вони і зробили. З тих пір брати жили в мирі. А люди кажуть, що якщо притиснути вуха до дому, то чутно, як усередині стогне відьма.

Будинки Близнюки, точно входить у список пам’яток, якими пишається Кременець. Що подивитися у особняку? На жаль, нічого: нині це житлове, приватне приміщення.

Варто відзначити, що зовнішній вигляд пам’ятника не змінився, а сам об’єкт потребує капітальної реставрації. Та незважаючи на занедбаність, будинок все одно дуже фотографічний і приємно вражає уяву.

Споруду знайти досить нескладно, вона знаходиться на головній вулиці міста.

Адреса: вул.. Медова 1-3

Читайте також:

Чудо козацького кладовища

Слава про непорушну гору Бона виходила за межі країни. Але повалили неприступну фортецю у 1648 році козаки. Військо Максима Кривоноса мстило польській шляхті за століття знущання над українським народом. Вороги вирішили пересидіти визвольний рух в неприступній фортеці. Але сміливі козаки не бажали щадити недругів. Довго вони штурмували стіни Замкової гори.

Коли фортеця впала, вже почало темніти. У сутінках змучені воїни копали могили для своїх побратимів. На тому місці де колись стояла церква Параскеви П’ятниці. Але ватажок Кривонос відмовився ховати друзів у темряві, сказавши, що герої боролися за світле майбутнє, тому ховати їх слід в день. І так змучені козаки лягли спати.

А на ранок всі тіла були під землею, а над кожним воїном височів білий хрест. Деякі з надгробних каменів були в формі бандури, – інструменту, що розносить правду. Так земля віддячила синам за порятунок.

Через багато років народна громада поставила на цьому місці кам’яний хрест, який ніби виростає з-за дерев гори.

Люди вірять: хто прийде на козацькі могили з чистим серцем і світлими думками, той зможе почути, як земля оплакує своїх героїв.

Адреса: вул.. Козацька

Єзуїтський колегіум або Волинська гімназія

Що подивитися у Кременці? Якщо вам подобаються велична архітектура, то завітайте до єзуїтського колегіуму. Він заснований у 1731-53 роках на кошти братів Вишневецьких для отців Єзуїтів. Колегіум спорудили у стилі химерного бароко та витонченого рококо. Тут діяла школа граматики, риторики, ботаніки, працював нумізматичний кабінет з неабиякою колекцією монет, обсерваторія і власна метеорологічна станція, був закладений аптечний сад та збиралася багата бібліотека. На навчання сюди приїздили діти багатих європейців.

Після розпуску єзуїтського ордену у 1805 році тут організували Волинську гімназію. Тоді Кременець став центром світської освіти на Волині. У колегіумі працював навіть Олександр Міцкевич (брат поета Адама Міцкевича).

Нині єзуїтський колегіум функціонує як один з корпусів Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Т. Шевченка. А єзуїтський костел святих Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки у 1921 році, після того як місто відійшло до Російської імперії, став православним, як і багато інших храмів міста.

Під центральним храмом є ще нижній, де були знайдені поховання монахів-єзуїтів. Зараз у храмі ведуться реставраційні роботи.

Адреса: пров. Ліцейний, 1

Ботанічний сад

У єзуїтському колегіумі працювали австрійський ботанік Віллібальд Бессер разом з відомим ірландським садівником Діонісієм Макклером. Саме вони, у 1806 році розширили сад єзуїтів до ботанічного, у якому росли рідкісні рослини з різних кліматичних поясів. Тоді у саду налічувалося близько 12 000 різноманітних рослин.

Згодом, частину цих рослин перевезли у Київ, де нині знаходиться Ботанічний сад ім. акад. О. В. Фоміна. Звичайно, Кременецький ботанічний сад після цього втратив свою красу і велич, та все ж ще має чим здивувати туристів.

Сьогодні у саду росте кілька тисяч видів рослин, що розмістились на площі 200 гектарів.

Адреса: провулок Ботанічний, 5

Розваги з адреналіном

Шукачів адреналіну також здивує Кременець. Що подивитися туристу-сміливцю? В урочищі Гниле Озеро розташована Кременецька санно-бобслейна траса. До слова, це єдина в Україні дерев’яна санна траса. Тут можна з’їхати з гірки. Її побудували майже 100 років тому і використовували для тренування олімпійських чемпіонів. Нині тут випробовують свою сили українські спортсмени.

Траса працює і в літку. Без снігу тут катаються на нових санко-роликах. З відвідувачами працює інструктор. Є різні рівні складності. Протяжність шляху 1200 метрів з 15-ма віражами. Санчата можуть досягти швидкості 120 км/год.

Адреса: М19, Кременець.

Читайте також:

Також у Кременці варто подивитися:

  • Кременецький літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького

Адреса: вулиця Словацького, 16

  • Кременецький краєзнавчий музей

Адреса: вулиця Шевченка, 90

  • Богоявленський Кременецький жіночий монастир УПЦ

Адреса: вул. Дубенська, 2

^ Наверх