СТАТТІ

Завдяки унікальним здібностям, 4-річний хлопчик може назвати 253 марки автомобілів із емблемами

Завдяки унікальним здібностям, 4-річний хлопчик може назвати 253 марки автомобілів із емблемами

Живи позитивно!

Чи запитували ви себе, скільки знаєте марок автомобілів? 5? 10? А може, усі 30? А що скажете про цифру 253? І якою буде ваша реакція, коли дізнаєтеся, що 253 марки авто знає 4-річний хлопчик?

Дивина, та й годі… у Рівному Михайлик Парфенюк став рекордсменом, його ім’я внесли до Книги рекордів України: упевнено та спокійно малюк за емблемами назвав 253 марки автомобілів.

Зацікавився Михайлик машинами, як почав ходити в садочок. Мама Ярослава Парфенюка розповідає: дорога, яку можна було подолати за п’ять хвилин, затягувалася на усі 15 – 20. Усе через те, що дитина оглядала кожну автівку, яка траплялася на її шляху.

«Спочатку він цікавився номерними знаками, питав, які зображені букви та цифри. Поступово переключився на саме авто. Ми стали пояснювати, що автомобілі відрізняються один від одного, є різні виробники, різні марки. Коли син це зрозумів, став питати: «А що це за машина?» – розповідає мама хлоп’яти.

Коли маминих знань стало обмаль, щоб задовольнити пізнавальний інтерес Михайлика, до цього процесу долучився й тато. Утім дитині й того було мало.

«Спершу ми малювали емблеми. І на папері, і крейдою на асфальті, і палицею на піску. Згодом я вирішила зробити роздруківки для дитини», – розказує Ярослава Парфенюк.

Михайлик швидко зрозумів, що багато відповідей на його запитання може дати всесвітня мережа Інтернет. Відшукував і роздруковував емблеми – і в дитини з’явився цілий каталог.

«Якось ми побачили телепередачу, де виступав хлопчик, який встановив попередній рекорд (59 марок). Під час виступу він назвав 80 марок автомобілів. Мені стало цікаво, а скільки ж емблем у нашому каталозі – на той момент їх було близько 120», – каже мама Михайлика.

А коли «колекція» дійшла до позначки 250, Ярослава Парфенюк написала до Національного реєстру рекордів. Спочатку у відповідь була «тиша», потім негативна відповідь, і лише згодом знаннями хлопчика зацікавилися.

Про те, що представники Національного реєстру приїдуть, дізналася за кілька днів до їхнього візиту. Батьки Михайлику до останнього нічого не казали.

«У нього такий вік, що якщо він не захоче, то його нічим не переконати. До останнього вагалася, варто чи ні», – зізнається пані Ярослава.

«Підкупити» Михайлика вдалося присутністю журналістів на самому заході. Річ у тому, що напередодні до нього приїздила журналістка одного з телеканалів, і хлопчику дуже сподобалося позувати на камеру.

Запитання «Мама, а коли мене покажуть по телевізору?» в той період було основним у родині Парфенюків.

«Він сприйняв усе як гру, хоч під кінець я бачила, що син уже із задоволенням пішов би до полиці з книгами (встановлення рекорду відбулось у Рівненській обласній бібліотеці, – авт.), – пригадує Ярослава Парфенюк і додає: – Багато хто питає, чи будемо і далі рухатись у тому ж напрямку. Відповім так, що свідомо працювати над цим і заглиблюватися не збираємося. Все залежить від інтересів дитини. Ось синові почали подобатися динозаври та футбол. Дитину потрібно розвивати за її інтересами».

А ще мама хлопчика зауважує, що всі знання сина – це його ініціатива, яку він охоче підтримувати. У два роки Михайлик знав цифри від 1 до 100. Його перша улюблена іграшка – калькулятор. У 2,5 почав навчатися читати. У свої чотири робить це вже вільно.

«Мій ранок починався з того, що син приходив до мене з книгою та просив читати, так само засинали. Поки всю абетку не перечитаємо, не засне», – каже Ярослава Парфенюк.

Михайлик ходить до звичайного дитсадка й не відвідує спеціальних занять чи гуртків. Мама дитини попросила у вихователів не акцентувати увагу на рекорді, бо вважає, що у такому віці це не потрібно. Все, що Михайлику варто зрозуміти, – його знання мають свій результат.

Хлопчик, як усі діти, любить мультики та бавитись. А ще визначився, ким хоче стати у майбутньому:

«Будівельником, ну конструктором машин», – упевнено заявив Михайлик Парфенюк.

Вікторія Малецька

Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно! Живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом

 

^ Наверх