СТАТТІ

Вижили, опинившись в епіцентрі вибуху газу

Вижили, опинившись в епіцентрі вибуху газу

Цю надзвичайну подію досвідчені фахівці називають безпрецедентною: за декілька десятків метрів від автозаправної компресорної станції злетів у повітря легковий «Фольксваген-Пассат», обладнаний газовою установкою.

Вибух був настільки потужним, що автомобіль перетворився на купу понівеченого брухту. У салоні перебувала подружня пара – 26-річний Роман Мухлило і його 24-річна дружина Наталя, які отримали травми різного ступеня тяжкості і були госпіталізовані, а їхня однорічна дочка Ніколь... залишилася цілою і неушкодженою. Знайомі та родичі постраждалої сім’ї переконані: порятунок молодих батьків та їхньої дитини був можливим лише завдяки втручанню вищих сил.

«Дружина голосно кричала, але я не міг їй допомогти: кров заливала очі, а тіло наче задерев’яніло»

– Ми з Наталкою і Нікою поверталися додому з Хмельницької області, – розповідає Роман. – Подорожували на нашому «Фольксвагені», обладнаному газовою установкою. Заїхали на заправку. Оператор заправив балон, причому газу чомусь закачав на три кубометри більше, ніж потрібно було за кілометражем. Різниця досить істотна, але я не надав цьому особливого значення.

Ми сіли в машину і рушили в бік траси. Не встигли проїхати і декількох десятків метрів, як дружина почула потріскування, що виходило з багажника. Я теж вловив дивний звук. Зупинився, заглушив мотор і сказав Наталці, щоб брала Ніку і виходила з машини. Сам теж відкрив дверцята, але не встиг ступити й кроку, як прогримів страшний вибух.

Гаряча хвиля підхопила мене і відкинула на узбіччя. Ні болю, ні страху тоді я не відчував, хоча свідомість не втрачав. Голосно закричала дружина, але я був не в змозі їй допомогти: кров заливала очі, а тіло наче задерев’яніло. До крику Наталі додався плач Ніки. Якась жінка сказала, що дитина ціла, це мене трохи заспокоїло. Заправники викликали швидку допомогу. Тої миті повз проїжджав пасажирський мікроавтобус. Побачивши цей жах, водій зупинився і запропонував відвезти нас у лікарню.

У приймальному відділенні районної лікарні я відчув, що в очі ніби насипали битого скла. Великий уламок скла стирчав з руки. Я його витягнув. Пізніше лікарі розповіли, що витягли з мене величезну кількість дрібних осколків скла. Найбільше постраждали обличчя (вирвало півщоки), лівий бік, рука і живіт.

«Плач Ніки вивів мене зі стану ступору...»

–  Вибух пролунав тої миті, коли я відчинила дверцята машини і, притиснувши Ніколь до грудей, ступила на асфальт, – розповідає  Наталя Мухлило. – Пам’ятаю різкий запах газу. Ніка лежала піді мною вся в крові. Думка, що вона отримала небезпечні для життя ушкодження, привела мене в жах. Але виявилося, що це була моя кров, що стікала на доньку декількома струмочками... Вогнем горіло все тіло. Ліву руку я не відчувала. Від болю і страху закричала диким голосом. Заплакала Ніка. Її ридання вивели мене зі ступору. Як виявилося згодом, хірург наклав на обличчя 27 швів.. Найбільше постраждала ліва рука: її порвало так, що шкіра висіла клаптями, м’язи, судини виявилися зовні. Довелося накладати більше 30 швів. Заштопали мені і спину. Але найголовніше, що, за словами акушера-гінеколога, загрози викидня немає. На момент вибуху я була при надії.

«Побувавши за крок до загибелі, почали цінувати те, що маємо»

Експерти, що оглядали машину після вибуху, не приховували здивування: «Невже тут хтось вижив?!»  Родина, яка постраждала в такій страшній ситуації,  впевнена: їх врятувала Божа Матір, образ якої вони везли в багажнику.

– Цю ікону я вишила нитками і бісером на полотні. Почала, коли завагітніла Нікою. Перед пологами відклала роботу. А закінчила вже після появи на світ донечки. Назвала ікону «Розчулення». У поїздку вишитий образ взяла, щоб замовити для нього гарну рамку. На жаль, вибух знищив ікону, – розповідає  Наталя. –  Це була моя перша серйозна робота. Виникло непереборне бажання зобразити Богородицю. Трудилася з величезним піднесенням і радістю. Ви знаєте, що ця  біда змусила нас іншими очима подивитися на світ. Побувавши за крок до загибелі, почала по-іншому сприймати багато подій і речі, цінувати те, що маю, радіти і дякувати Богові за кожен день, прожитий поруч з дорогими серцю людьми...

 

^ Наверх