СТАТТІ

Неймовірно: мощі святого – тіло живої людини!

Неймовірно: мощі святого – тіло живої людини!

Тіло святого Спиридона має постійну температуру: 36,6 градуса. У нього росте волосся і нігті. А одяг, який одягнений на святому, міняють раз на півроку, тому що він зношується, ніби св. Спиридон не лежить у раку (*ємність, де зберігаються мощі святих), а ходить.

Хранитель раки розповів: бувають випадки, коли ключем просто неможливо відкрити замок. І тоді священики знають: святого в раку немає, він ходить і допомагає всім, хто до нього молиться.

Феномен нетлінних мощей святого Спиридона намагалися дослідити вчені з усього світу, і церква їм не перешкоджала. Однак біофізики та біохіміки, вивчивши мощі святого, лише розвели руками. Немає іншого пояснення, крім чуда, яке може бачити будь-який православний відвідувач храму на одному з островів Греції.

Святий Спиридон і для православних святий. Але його ікону в наших церквах, на жаль, можна побачити нечасто. Однак священики радять: якщо ви хочете звернутися до св. Спиридона за допомогою, а його зображення немає на іконах у храмі, тоді молитися можна до ікони Всіх Святих. І якщо ваші наміри чисті, то св. Спиридон обов’язково допоможе.

Те, що святитель Спиридон не схожий на інших святителів, стає зрозуміло навіть після першого погляду на його ікону. У Спиридона, сучасника Миколая Чудотворця, на голові шапочка з овечої вовни. Бо він довгі роки був пастухом, але воля Божа привела чоловіка на єпископську кафедру, щоб «пасти словесних овець Христових».

Багато сучасників Спиридона не вірили в його христову місію. Тож, аби довести невіруючим протилежне, Спиридон одного разу узяв у руки цеглину та, помолившись, стиснув її в руках. «Слава Тобі, Христе Боже!» – промовив. В руках святого старця спалахнув вогонь, потекла вода і залишилася мокра глина. Таким чином цеглина силою Божою розклалася на свої складові частини. І це далеко не єдине диво святителя.

А періоди посухи молитви Спиридона прихиляли Бога на милість, і довгоочікуваний дощ поїв землю. Неодноразово смерть віддавала свою здобич – і за молитвами святого воскресали мертві.

По смерті святого його мощі спочивали в місті Триміфунта (звідси й ім’я  святителя – Спиридон Триміфунтський). Нині мощі св. Спиридона Триміфунтського належать Церкві Керкири (Греція).

Але сам святий досі не перестає «мандрувати», допомагаючи всім, хто з вірою в молитві до нього звертається. У православному світі він шанується як «мандрівний» святий. Адже оксамитові черевички, одягнені на його ступні, зношуються, і кілька разів на рік їх замінюють новими. А зношені черевички розрізають на частини і як велику святиню передають віруючим.

За свідченням грецьких священнослужителів, під час «перевзування» відчувається у відповідь рух.

Мощі Спиридона живі і через 1700 років після смерті святителя!

Вони важать, як тіло дорослого чоловіка, і чудесним чином не втрачають властивостей живої плоті, мають температуру людського тіла і зберігають м’якість.

До цих пір учені різних країн і віросповідань приїжджають на Керкиру для того, щоб піддати дослідженню нетлінні мощі Святителя. Але після ретельного розгляду роблять висновок, що ніякими законами і силами природи не можна пояснити феномен нетління цих мощей, які майже 1700 років перебувають в непошкодженому вигляді. Тож тут, безсумнівно, діє всемогутня сила Божа.

На Керкирі в день блаженної кончини святителя Спиридона відбувається урочисте святкування в його честь і пам’ять: раку з чесними мощами Святого на три дні (з надвечір’я 11 (24) грудня до вечерні 13 (26) грудня) зносять із бокового вівтаря на особливе місце іконостасу, праворуч від місцевої ікони Спасителя для поклоніння і молебних співів Святому. Виявом любові і вдячності до нього є також проведення хресних ходів з мощами Святого (літанія), які встановлені в пам’ять чудесної допомоги святителя Спиридона.

Саркофаг із мощами Святого на ношах несуть на плечах четверо священнослужителів під спеціальним золототканим балдахіном. На шляху проходження бувають зупинки для читання Євангелія та уклінних молитов. Ближче до храму багато людей, які сподіваються отримати зцілення, виходять на середину бруку попереду хресного ходу і лягають на спину, горілиць, поруч кладуть своїх дітей, щоб нетлінні мощі святителя Спиридона в ковчезі пронесли над ними.