Дивовижний порятунок тяжко хворого немовляти
СТАТТІ

Дивовижний порятунок тяжко хворого немовляти

Дивовижний порятунок тяжко хворого немовляти

Із Божою допомогою людина здатна пережити найтяжче. Потрібні лише міцна віра і надія. У цьому переконані ті іванофранківці, які змогли знайти порятунок у молитві.

В Івано-Франківську, в храмі Св. Йоана Хрестителя, що на вулиці Микитинецькій, є чудотворна ікона, яку у травні 2010 року у вигляді копії повернули в Івано-Франківськ.

Попри всі перепитії навколо образа, він відразу почав творити дива. Варто згадати тільки історію хлопчини, якого ікона і молитва врятували від смерті після того, як він випустив собі кулю у скроню.

І це не єдиний випадок зцілення. Настоятель храму й ініціатор повернення ікони в місто отець Володимир Вінтонів розповідає про численні видужування від цукрового діабету, від переломів, вдалі операції і навіть допомогу у вирішенні різноманітних життєвих проблем, які відбувалися саме за посередництва ікони.

А нещодавно за посередництва ікони подружні пари, котрі не могли завагітніти, отримали дар батьківства.

І ось чергове чудо. Цього разу молитва до Матері Божої Ласкавої Станиславівської допомогла матері врятувати свого новонародженого сина.

Пропонуємо вашій увазі свідчення:

«Слава Ісусу Христу! Хочу засвідчити диво зцілення новонародженої дитинки!

Комусь Бог діток не дає – і це випробування, а комусь дає, коли того не чекаєш і не плануєш! Божу волю розумієш лише з часом…

За декілька днів до пологів я прийшла в храм до Матері Божої Ласкавої. Прочитала в Інтернеті про дива, які там стаються. Оскільки мала народжувати (була загроза передчасних пологів), то вирішила піти на молитву, сповідь, благословення завчасу! Я й раніше чула про цей храм, була в ньому декілька разів.

Наш Маркіянчик народився 14 грудня на 37 тижні вагою 3500.

Вагітність була морально складною, нервовою – так складалися життєві обставини. Пологи були досить складні, він був обмотаний пуповинкою, напився вод, душився та задихався. Але все ніби було добре. Образочок Матері Ласкавої зразу перебував з ним у ліжечку.

На другий день життя Маркусика ставлять діагноз «вроджена кишкова непрохідність». Забрали в реанімацію. Там ми і похрестили його. Бо дуже переживали. Лікарі були стурбовані і нічого конкретно не могли сказати. 17 грудня зробили складну операцію. Весь цей час я молилася до Ласкавої. Почала Дев’ятницю до Матері Божої, що вузли розв’язує якраз наступного ранку після операції. Просила о. Володимира про молитву (за що дуже йому вдячна). Всі знайомі і близькі, рідні, священики в цей період часу молилися за оздоровлення. Ці 9 днів після операції були важкими. Лікарі кожного дня казали: «Стан тяжкий. Брехати не будемо. Шансів не даєм ніяких. Все залежить від дитини».

Коли ти приходиш в реанімацію, бачиш свою дитинку всю в трубочках, катетерах, ти боїшся торкнутися, бо нема куди. Дитинка спить весь час. Ти хочеш плакати, але розумієш, що не можна, бо Він усе відчуває…

І яке моє було подивування, коли я сьогодні закінчую Дев’ятницю… а ЧУДО сталося!!!!

Сьогодні Маркусик відключений від усіх трубочок, лише одна в носику, через неї його годують моїм молочком. Він ще в реанімації перебуває, але… Усі вихідні чекали і вирішували, чи відключати від трубочок, чи давати молочко… Я хвилювалася: чому тягнуть, можливо, щось не так… Але аж сьогодні я зрозуміла, закінчуючи Дев’ятницю, – чому саме сьогодні…

Я дякую БОГУ, дякую Матінці Ласкавій за це ЧУДО, дякую всім, хто молився! Я теж за всіх молюся! І чекаю моменту, коли ми з Марчиком прийдем у храм на вул. Микитинецькій і самі зможемо подякувати за це ЧУДО ОЗДОРОВЛЕННЯ!

Вірте і моліться. «У БОГА НЕМА НІЧОГО НЕМОЖЛИВОГО».

^ Наверх