СТАТТІ

«Не знаєте, як допомогти сім'ям загиблих в АТО? Дров нарубайте чи поличку прибийте!»

«Не знаєте, як допомогти сім'ям загиблих в АТО? Дров нарубайте чи поличку прибийте!»

Поспішай творити добро

У січні 2015 року лучанин Руслан Теліпський спільно з Неонілою Головатською заснували на Волині незалежний волонтерський рух «Меценати для солдата» (МдС).

- Робота волонтерського руху «Мeцeнaти для сoлдaтa» (МдС) зосереджена на допомозі бійцям та родинам загиблих героїв АТО на мирній території. За три роки діяльності ми взяли під свою опіку більш ніж сто сімей, які втратили годувальника на війні з російським агресором. Це понад 150 дітей, які залишились без батька. І нашим головним завданням, я вважаю, є не роздати фінансову допомогу, одяг чи подарунки, а допомогти морально. Ми збираємо родини Небесного легіону раз на три-чотири місяці, проводимо разом час, влаштовуємо різноманітне дозвілля як для вдів, так і для діток. За ці роки ми усі стали однією великою родиною, палко вболіваємо за кожного. На жаль, ми не зможемо забрати увесь біль та покращити повною мірою їхній психологічний стан, але хоча б намагаємося приділити максимум уваги та висловити величезну вдячність цим родинам, – розповів координатор руху Руслан Теліпський. – А взагалі за цей час нам вдалося реалізувати чимало добрих справ. Так, у проекті «Діти Небесного легіону» розповідаємо про проблеми маленьких волинян, у яких війна забрала тата, про їхній світогляд, бажання, переживання, ділимося історією їхньої родини.

А ще нам вдалося закласти сквер пам'яті Героїв Небесного легіону, який має символізувати живу пам'ять про тих, хто віддав життя за захист української землі. Багато хлопців так і не встигли посадити дерево, побудувати будинок або виростити сина. Тому за них це роблять ті, хто залишився жити. А люди, які будуть проходити через цей сквер, нехай подумають, якою ціною дісталося їм тихе, спокійне, мирне життя.

Тож мені хотілося б звернутися до кожного. Не знаєте, як допомогти тим, хто постраждав під час війни? Візьміть під опіку хоча б одну дитину чи одну родину й елементарно допоможіть поличку повісити або дров нарубати. Дитину завезіть на відпочинок чи прогулянку. Просто поговоріть із цими людьми, перед якими має схилятись уся Україна.

На запитання, чому Руслан сам не воює в зоні АТО, із сумною посмішкою він щиро відповів:

- Знаєте, я просто не можу вбивати. Ну, характер в мене такий, може, для когось дурний чи незрозумілий. Не можу ходити на риболовлю чи полювання, не рубаю дерев. Такий ось я. Але добрі люди підказали, що можу й буду корисним як волонтер тут, у тилу. І я став волонтером. Причому волонтерство, яке забирає масу сил, часу, душевного спокою, для мене це не йти на Голгофу. Я отримую справжнє, щире задоволення, коли бачу, наскільки корисну і добру справу ми робимо.

Так, завжди буду схиляти голову перед тими хлопцями, які взяли до рук зброю. Так, я був в АТО, був в 4-кілометровій зоні від аеропорту, в Пісках, Станиці Луганській, Щасті, Авдіївці тощо. Повірте мені, там біда. Але кожен має мати свій особистий фронт, фронт дій на кожен день. І кожного дня мусимо себе запитувати: а що зробив сьогодні конкретно я, аби моя країна процвітала? Ми багато критикуємо уряд, державників, чиновників, але давайте починати із себе. І власним прикладом змінювати державу, адже нам і нашим дітям тут жити.

Нещодавно ГО «Військові капелани Волині» нагородили Руслана Теліпського медаллю «За гідність і патріотизм».

Ірина Белоцька

«Конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро» ініційований «Благодійним фондом Олександра Шевченка» та Українським журналістським фондом».

^ Наверх