СТАТТІ

Арсен Мірзоян найбільше боїться, щоб його не з'їли живцем

Арсен Мірзоян найбільше боїться, щоб його не з'їли живцем

Арсен Мірзоян, співак, який з’явився зненацька на всеукраїнському проекті й зумів підкорити серця тисячі українських дівчат та жінок, вже вкотре відвідав Луцьк.

Завжди відвертий, харизматичний, з неймовірним співочим потенціалом, чоловічою енергетикою, що проявляється у тембрі голосу, манері поведінки, щирості та, навіть, загадковій срібній Арсен зразковий сім’янин і зять. Саме тому, наш кореспондент попросив у співака привідкрити таємниці стосунків з тещею – Ніною Матвієнко, про дітей від першого шлюбу і про те, чому не захотів співпрацювати з Вакарчуком та Пономарьовим.

Арсене, судячи з афіш, у Вас дуже насичений графік гастролей.

– Так, і це класно. Бо означає, що артиста хочуть бачити й чути. Коли я тільки починав себе пробувати на сцені, то мати сто концертів на рік здавалося недосяжною мрією. Тепер це моя реальність: кожен третій день завершувати виступом.

Якщо порівняти особисте життя і творче, то хто кого корегує?

– Ну, ось зараз я відпочивав із рідними в Карпатах, у Яремчі. Але мав виступ на фестивалі, тому рідні лишилися горами милуватися, а я зараз тут, на репетиції, аби ввечері подарувати своїм шанувальникам пісні та масу позитиву.

В яких регіонах України найбільше люблять Арсена Мірзояна?

– Запрошують усюди! І з різними програмами. То я виступаю у комедійному шоу «Камеді-клаб» у жанрі стенд-ап (сольний гумористичний виступ перед живою аудиторією, – авт.), то пропоную слухачам програму «Мій Висоцький», то виходжу на сцену в ролі Квазімодо у мюзиклі «Нотр-Дам де Парі».

За кордоном виступаєте?

– За кордоном виступаю. Переважно запрошує українська діаспора. Серед останніх – Нью-Йорк і Чикаго (США). Перед тим був Лісабон (Португалія). А ще раніше – Сингапур, куди мене запросила не діаспора, але де я репрезентував українську музичну культуру.

Ви довго йшли до мрії, але кардинально вашу долю змінив телепроект «Голос країни». Це відразу стало відчутно?

– Ще коли я йшов на «Голос», розумів: це буде трамплін, який я мушу взяти. Готуючись до свого зіркового старту, я завчасно записав диск, зняв до неї кліп. І вершина підкорилася.

Підкорити – це класно. Але втриматися на висоті – ще складніше.

– Безумовно. Бо навіть після того, коли я засвітився в «Голосі», музичні канали не спішили мене транслювати. Та я був готовий до того, що триматися на висоті – це постійно працювати, творити, гастролювати.

Арсен Мірзоян

Участь у телепроекті подарувала не лише славу, а й жінку, яка невдовзі стала офіційною дружиною. Чи відразу відчули, що Тоня Матвієнко – близька Вам?

– Мабуть, так. Річ у тому, що я спостерігав за всіма учасниками. Хотів зрозуміти, що для цих людей значить музика. Довго серед співаків шукав музикантів. Але тією близькою по духу виявилася якраз Тоня.

Зараз, коли кожен із вас обрав свій творчий шлях, часто радитеся, дискутуєте над ідеями?

– А від цього нікуди не дінешся – студія ж то в нас у дворі (усміхається). Тому ми бачимося з багатьма музикантами, продюсерами, і дискусії завжди є. В тому числі з Тонею.

Ваша теща, Ніна Матвієнко, дає свої поради?

– Ну… Насправді порад не було. Але тільки тому, що я їх не просив. Та й узагалі я звик усього досягати сам. А щодо зв'язків (бо от, мовляв, маю тещу – народну артистку України), то повірте, мені і своїх зв'язків вистачає. Адже в шоубіз я входив дуже довго. На початках (це був десь рік 2005-й) мене часто виручав Сашко Положинський (лучанин, радіоведучий, соліст гурту «Тартак», – авт.). Бувало, він казав: «Друже, ось тобі ключі від моєї київської квартири. Поки я на гастролях, живи, скільки треба».

Якими на початках були ваші враження від українського шоу-бізнесу?

– Якщо чесно, то продюсери тоді таке витворяли зі співаками! Вертіли з ними чортзна-що! Я цього боявся. Був молодий, необізнаний. Тому коли дуже серйозні люди пропонували мені контракти, я відмовлявся. Не хотів прогинатися. І від своїх принципів не відступаю: жодного продюсера ніколи не буде над моєю творчістю. Себе я хочу робити сам і так, як знаю сам.

Шоубіз – жорсткий, навіть, я б сказала, жорстокий. Конкуренти часто ставлять палиці в колеса?

– Я знав, куди я йшов. Тому і сприймаю шоубіз таким, яким він є. Коли починав, то бачив, як ставляться один до одного «колеги по цеху»: спалюють комп'ютери, ламають сцени. Але до такого вдаються переважно західні артисти. Натомість український шоубіз у цьому плані доволі толерантний. Багато виконавців один із одним дружать, навіть підтримують. А коли один музикант продемонструє на публіку своє несприйняття іншого виконавця, то тут же піддається критиці: мовляв, у цивілізованому суспільстві так не поводяться. Хоча іноді, я вважаю, треба бути чесним.

Не так давно у вас із Антоніною Матвієнко народилася донечка. Це змінило Вас і ваш ритм життя?

– Було б дивно, якби не змінило. Поруч із Ніною (донечкою, – авт.) я отримую внутрішній спокій, люблю брати її та йти просто погуляти парком.

А хто, до речі, вирішив, назвати доньку Ніною?

– Я. Це на честь бабусі: щоб була ще одна Ніна Матвієнко.

У Вас від першого шлюбу є двоє синів. Часто випадає з ними проводити час?

– Та от зараз, у Карпатах, ми з ними відпочиваємо. А так забираю їх на канікули, в якісь поїздки. Старшого, якому вже 15-ть, беру й у далекі мандрівки: Бангладеш, Бейрут, Іспанія.

Сини вже стали для Вас не лише дітьми, а й друзями?

– По-різному. У старшого зараз перехідний вік. То він собі постійно в телефоні никається. Я йому кажу: «Давай показуй, де ти лазиш?» Мовчить. А менший іще лишається дитиною, він часто капризує. Особливо це стосується їжі: постійно доводиться воювати.

Арсен Мірзоян

Чим любите займатися вдома?

– Та вдома завжди є чим зайнятися. Найбільше подобається готувати їсти. Цей процес так «затягує», що коли чаклуєш над якоюсь стравою, відключаєш мозок від робочих питань і дійсно відпочиваєш. Ще вдома мию посуд (не вручну, але в посудомийну машину поскладаю) і люблю наводити легесенький лад.

Ви такий педант?

– Ні, навпаки, не педант! Це стосується лише кухні. І генерального прибирання не затіюю. Але моя робоча зона має бути чиста.

Гаразд. А що любите готувати?

– Все підряд. Серед фаворитів – європейська кухня. Вона, до речі, вважається кухнею залишків (наприклад, піцу придумали італійці, щоб не викидати овочів та сиру, які на ранок уже не першої свіжості, а холодильника для зберігання ще не існувало). Та коли мене запитують, чи маю фірмову страву, то відверто кажу: такої не маю. Хоча мої дівчата (Тоня і дві Ніни) найчастіше просять приготувати тюфтелі чи котлети.

Де сім'єю любите відпочивати?

– І в мальовничих куточках України, і за кордоном. Тому часто так підлаштовуємо гастролі, аби за кордоном і дати концерт, і відпочити. А буває і навпаки: приїжджаємо відпочити, і я телефоную з пропозицією: «Як ви дивитеся на те, аби сьогодні ввечері ми виступили у вашому місті?» До речі, восени ми з Тонею та нашою бандою плануємо здійснити круїз Голландією і там же зняти фільм-концерт.

Спілкувалася Оксана Бубенщикова

^ Наверх