СТАТТІ

Із пекельної в’язниці «Алькатрас» втекти було неможливо. Хоча…

Із пекельної в’язниці «Алькатрас» втекти було неможливо. Хоча…

Алькатрас – каліфорнійський острів, розташований в затоці Сан-Франциско, названий так його першовідкривачем – іспанцем Хуаном Мануелем в 1775 році. У перекладі «алькатрас» означає «острів пеліканів», але є й інша назва – «скеля».

Тут розташована найвідоміша в’язниця США для особливо жорстоких злочинців, з якої неможливо було втекти. Багато з них загинули від рук охоронців, співкамерників чи позбулися розуму від нервового виснаження, викликаного жахливими умовами утримання. Ще «Алькатрас» вважається одним з найбільш густонаселених примарами місць.

Хелькатрас – від англійського слова «hell»

По всьому периметру будівлі вище від камер проходили збройові галереї, в яких охоронці несли вахту. Крім того, були встановлені вежі для охорони, а двері оснащені електричними датчиками. Всього в корпусі, розбитому на блоки B, C і D, було 600 камер. В їдальні, де найчастіше траплялися конфлікти, були передбачені ємності зі сльозогінним газом, керовані дистанційно.

Кожен з ув’язнених мав окрему камеру і мінімальні права: на їжу, воду, одяг та медичну допомогу. Особисті речі і преса були категорично заборонені, всі листи ретельно контролювалися тюремним чиновником. Найменша провина тягла за собою страшне покарання у вигляді ув’язнення в «темну камеру», схожу на бетонний колодязь, в яку не проникало світло, там було холодно і тісно. Мешканцям камери заборонялося виходити на прогулянку, приймати душ. «Стандартне» покарання тут становило 20 днів. В ізоляторі не було навіть туалету, його заміняла діра, зливом керував охоронець. Ув’язнений сидів у кам’яному мішку без одягу, матрац видавався тільки на ніч. Всі боялися потрапити туди і називали це місце Хелькатрас – від англійського слова «hell», що означає «пекло». У перші роки у в’язниці взагалі існувала «політика тиші»: в’язням заборонялося говорити. Траплялося, люди втрачали розум через цілодобове мовчання, і, врешті-решт, воно було скасовано.

Щоб отримати можливість користуватися бібліотекою, бачитися з рідними, потрібно було працювати і вести себе бездоганно. При цьому можливість трудитися для ув’язнених була привілеєм, а ті в’язні, які провинилися, до робіт не допускалися.

Після підйому о 6.30 ранку протягом 25 хвилин повинні були прибрати в камері і підійти до ґрат для переклички. Рівно о 6.55 двері камер відчинялися, і в’язні йшли в їдальню. На прийом їжі їм відводилося 20 хвилин, після чого слід було братися до роботи.

Немає виходу?

За всю історію «Алькатраса» всього 36 в’язнів намагалися вчинити спроби втечі, але практично всі вони закінчилися невдачею. Незважаючи на те, що відстань від острова до берега не така велика, крижана вода і швидка течія зводили шанси втечі до нуля. А при наближенні до острова човнів та інших плавзасобів охоронці відкривали стрілянину без попередження. Крім того, серед ув’язнених ходили чутки про акул-людожерів, одна з яких була спеціально підгодована і постійно перебувала поблизу острова.

Можливо, одна втеча з «Алькатраса» все ж закінчилася вдало, вона навіть стала сюжетом однойменного фільму Клінта Іствуда. Два брати Енглін та їхні спільники Френк Морріс і Алан Вест ретельно підготували план і здійснили його. Морріс, знаменитий грабіжник банків, на рахунку якого було 4 втечі з в’язниць, який відбував в «Скелі» довічний термін, придумав хитромудрий план. Сім місяців втікачі готувалися покинути острів і змогли врахувати кожну дрібницю. З матеріалів, які їм вдалося добути, – гіпсу, мила, туалетного паперу, вкрадених з перукарні волосся і фарб з художньої майстерні, – вони виготовили голови. Муляжі були настільки реалістичні, що охорона не помітила нічого підозрілого під час вечірнього обходу. З гумових плащів і клею, також запозичених у майстернях, втікачі спорудили надувний пліт розміром 4 на 2 метри і рятувальні жилети.

Кілька місяців Морріс простукував стіни, намагаючись зрозуміти, як влаштовані внутрішні комунікації будівлі, поки не виявив вузький технічний тунель. Для того, щоб отримати до нього доступ, він змайстрував дриль з ложки, монети і моторчика від пилососа, які якимось дивом зміг роздобути на території в’язниці. Ретельно, день за днем, ??спільники висвердлювали по невеликому шматочку стіни і маскували отвір гіпсовими вставками.

11 червня 1962 до втечі було все готово: пліт з насосом, виготовленим з шестигранної гармоніки, рятувального жилета, гіпсові голови і пророблена діра в стелі, через яку арештанти збиралися вибратися на дах. Але в останній момент Вест через невстановлені причини відмовився бігти. Інші троє вибралися через дірку в стелі, заклали її цеглою, а далі з даху через водостічну трубу спустилися до води і відпливли з острова.

Під час ранкової перевірки охоронці виявили відсутність ув’язнених і підняли тривогу. Був прочесаний весь острів і берегова лінія вздовж Сан-Франциско. Під час пошуків знайшли залишки саморобного плоту, але водолази обнишпорили все дно затоки, тіл не виявили. Офіційно ФБР визнало трійцю «зниклими безвісти». Родичі братів Енглін стверджують, що отримували від них листівку з Південної Америки, а про Морріса ніхто нічого з тих пір не чув. Він і сьогодні міститься в списку осіб, що розшукуються ФБР. У 1993 році за упіймання втікачів була призначена нагорода в 1 млн доларів, але вона досі залишилася незатребуваною.

Багато жорстокості, страждань і болю пам’ятають стіни цієї знаменитої в’язниці. Ось і не мають спокою душі в’язнів, які зустріли свою смерть в одиночних камерах «Алькатраса».

^ Наверх