СТАТТІ

Лікарськими травами продовжила собі життя, а тепер допомагає іншим

Лікарськими травами продовжила собі життя, а тепер допомагає іншим

Біля хати і на городі Віри Малишко у селі Череваха Маневицького району росте всяка-всячина. Глід, горобина, топінамбур, обліпиха, чорнобиль, звіробій, вероніка, материнка, хвощ, амарант, боби, соя, гравілат… Усього й не перелічити, скільки кущиків, деревець, трав посадила Віра Кіндратівна.

Вони їй додають сили, а головне – продовжили життя, у той час як лікарі безпомічно розвели руками перед її хворобою.

Віра не мала ще й п’ятнадцяти, як ангіна дала серйозне ускладнення, і  дівчина захворіла на ревматизм, виявили порок серця. «Ой, мучилася, всі діти бігають, скачуть, а я лежу, ноги пухнуть…» – згадуючи дитинство, зітхає Віра Кіндратівна. Після тривалого лікування, яке затягнулося на довгі місяці, лікарі порадили: якщо хоче жити, треба їхати на Південь. Так сімнадцятирічна дівчина, ледь закінчивши школу, опинилася у Феодосії в Криму. Там, на березі Чорного моря, і справді почувалася набагато ліпше. Але вдома лишилися старенькі батьки, тому через кілька літ повернулась у Череваху. І знову хвороба стала давати про себе знати. Мусила шукати порятунку в Одесі, де жив брат. Там теж їй стало краще. Проте недуга знову вклала на лікарняне ліжко. Застудні захворювання, ангіни, тривале вживання антибіотиків висмоктували життєві сили.

– Як тільки лікарі не експериментували, – згадує Віра Кіндратівна. – І уколами, і таблетками лікували, навіть голковколюванням. А тоді професор каже: «Не знаємо, як вас далі лікувати. Якщо допоможете собі самі, будете жити, займіться травами». А було мені всього 27 років. Повернулася додому – і знову погано. Влаштувалася на роботу, грошей обмаль. Що робити? Стала виписувати газети, журнали. Спочатку читала, як ця хвороба виникає, чому, як з нею боротися. Наприклад, я пила панангін, стала шукати, в яких рослинах містяться складники цього препарату. Виявляється, калій є в кропі, магній – у моркві. Купила лікарські книжки Товстухи, Носаля.  Віра Кіндратівна виносить ящики книг, вирізок, газет, журналів, звідки черпає інформацію. Не має вищої освіти, проте своєю мовою відрізняється від простих сільських трударів. Начитана, її знання про рослинний світ вражають. Живе самотньо, господарства не тримає, адже бувають дні, коли не може піднятися з ліжка.

Ось уже сорок років, як Віра Кіндратівна, маючи порок серця, навчилася жити без пігулок – допомагають їй лише рослини. Ходить по трави у ліс, насадила їх біля хати, хліва. Якщо картоплі відводить дві сотки, то на цілюще зілля – шість. Напам’ять знає безліч рецептів з народної медицини, з інтересом розповідає про відомі їй трави, як можуть допомогти.

– Якби ви знали, як я мучилася… То не життя, а каторга, бо ліки дають тимчасовий ефект, а після них хвороба повертається, ще й з алергією. Голодувала, на собі випробувала різні рецепти, експериментувала, – посміхається жінка. – Наприклад, меліса заспокоює. При закрепах чи болю у шлунку першими ліками є м’ята. Від пороку серця підібрала глід та насіння кропу. А який корисний топінамбур! Його ще мої батьки вирощували, просто я не знала назви. Зрозуміла, що він допомагає при шлункових болях, коли захворіла наша корова. Випадково їй дала ці корінці, й поки сестра шукала лікаря, корівка стала на ноги. І сама його вживаю, адже антибіотики знищили всю мікрофлору в кишечнику. Сік топінамбура має знеболювальну, протизапальну дії.

При болю у суглобах помічний компрес із коноздри, проте Віра Кіндратівна радить нею користуватись обережно, адже ця рослина може попекти шкіру. Багно лікує від стафілококів, але рослинка ядовита, тому її треба мало вживати. На собі жінка перевірила, що суничник, чорничник не можна багато приймати, бо негативно впливає на печінку. Віру Кіндратівну важко застати вдома. Вона то у ліс ходить по трави, то їде на базар купувати нові лікарські рослини, яких у неї ще нема. Випробовує їх вплив на собі й радо ділиться рецептами народної медицини з нашими читачами.