СТАТТІ

Утратив зір, але здобув дар зцілювати інших

Утратив зір, але здобув дар зцілювати інших

Поспішай творити добро

– Я сам не можу пояснити, як дотиком рук відчуваю хворі місця та визначаю рівень цукру та холестерину у крові, – каже Роман Онофрійчук із волинського міста Ковель. – Це дар від Бога.

До 11 років хлопець навчався у селищі Клевань Рівненської області у школі для слабозорих. А коли вразилась сітківка – йому зробили операцію в інституті ім. Філатова в Одесі. Та покращення не відчув: навпаки, 100% сліпота. Хлопець не впадав у відчай, вчився адаптуватися у житті. Після операції закінчив школу для незрячих у Львові, читав шрифтом Брайля. Додатково закінчив музичну школу, грає на всіх інструментах, особливо до вподоби гітара. Досконало володіє компютером. Знає англійську і французьку мови.

У 1999-му Роман вступив до Львівського медінституту, аби здобути фах масажиста-реабілітолога лікувальної справи. Здібності учня помітила одна з викладачок інституту. Вона його змушувала по чотири години на день відпрацьовувати навики, оскільки бачила: у хлопця є особливий дар до лікування людей. Приміром, тільки Роман Онофрійчук і ще один хлопець-одногрупник уміли вдало вправляти вивихи, розщеплювати нерви і знімати біль у спині.

 – Я не раз сердився на викладачку, що змушувала мене так довго тренуватися, – сміється Роман. – А тепер дуже вдячний, бо завдяки Божому дару і її наполегливості я можу допомагати людям долати проблеми зі здоров?ям. У мене лікував спину навіть відомий артист, який забажав не розголошувати свого прізвища.

Високі чиновники пророкують Романові велике майбутнє, запрошують у більші міста. Але чоловік відмовляється, бо треба, каже, й на Волині комусь лікувати. Крім того, Роман упевнений, що його розумом і руками керує Бог, який подарував цей дар.

З 2001-го Роман став масажистом-реабілітологом міжнародного класу. Навчаючись в медінституті, познайомився з дівчиною Мар?яною із закарпатського міста Мукачевого.

Дівчина має лише 40% зору. Вона – дитячий масажист-реабілітолог. Роман і Мар?яна дружили два роки, а в 2004 році одружилися.

– Як ви, будучи незрячим, не бачачи її вроди, покохали дівчину? – питаю я у Роми.

 – Я відчув її красу серцем і душею. Вона була тиха і скромна, – розповідає молодий чоловік. – Тому я зрозумів: то моя доля.

Згодом у Онофрійчуків народилась донька Дарина, якій зараз 10 років. Це татова розумниця, яка добре знає математику й історію, посідає призові місця на олімпіадах. Роман із сімєю живуть разом із батьками, які допомагають молодим адаптуватися у світі. У вільний час читають велику Біблію шрифтом Брайля. Після закінчення інституту Роман приїхав у рідний Ковель і став працювати масажистом у міській школі номер 3, а згодом став приймати пацієнтів у себе вдома. Він дякує Богу, що може допомагати людям.

Галина Оліферчук

Матеріал ініційований Українським журналістським фондом та Благодійним фондом Олександра Шевченка

^ Наверх