СТАТТІ

Попри безпліддя і рак шкіри, народила вісьмох діток

Попри безпліддя і рак шкіри, народила вісьмох діток

Живи позитивно!

Анні Котелі з Рівного лише 32 роки, 12 з них вона – у шлюбі з коханим чоловіком Василем. За цей час у подружжя з’явилося на світ восьмеро дітей. Проте для Рівненщини, яка славиться своїми багатодітними сім’ями, це не новина. І все ж випадок Анни Котелі – унікальний, а подружжя впевнене: це Божий промисел, бо колись жінці поставили діагноз «безпліддя».

Жінка належить до породіль, яких у світі – одиниці. Адже вона пережила 7 кесаревих розтинів, привівши у світ восьмеро діток. Це – 7 швів на матці – унікальна практика в історії світової медицини. У медичних та наукових статтях у сфері гінекології та перинатальної допомоги як приклад допустимої кількості кесаревих розтинів наводять Етель Кеннеді, дружину американського політика 70 років Роберта Кеннеді, яка таким чином народила п’ятьох своїх дітей.

…А починалося все з палкого кохання двох молодих людей. Проте їхнє щастя затьмарила новина – Анна безплідна. Принаймні, такий діагноз на той час їй поставили лікарі.

– Ми з Василем почали зустрічатися у 2004 році, – розповідає Анна. – Наші почуття були глибокими, справжніми. Василь розповів мені про свою заповітну мрію – мати велику сім’ю. І тоді я зізналася йому, що лікарі діагностували мені безпліддя. Тим не менше Василь не відмовився від наших вже на той час серйозних стосунків. Він запевнив мене, що не вважає це проблемою і що завжди можна усиновити маля. Побралися ми доволі молодими: мені тільки-но виповнилося 19 років, йому на той час було трохи більше від 20. Ми були недосвідченими, без житла, але щасливими в своїх надіях і сподіваннях.

І ці надії справдилися. Варто зазначити, що перед тим, як вступити в шлюб, Анна Котеля охрестилася і прийняла своє перше причастя у римо-католицькій церкві в Рівному. Тільки після того молодята обвінчалися. І незабаром сталося чудо Боже – по-іншому подружжя назвати це не може – Анна завагітніла і народила донечку Єлизавету (зараз дівчинці 11 років), а ще через рік – сина Володимира (йому 10). Після них на світ з’явилися Агнеса (9 років), двійнята Вікторія та Фелікса (7 років), Франциск (5 років), Альберт (3 роки). Остання дитина – Ізабель-Марія – народилася на світ не так давно, влітку минулого року. Зараз дівчинці півроку. Вона здорова і розвивається відповідно до свого віку.

– Так вийшло, що впродовж усього шлюбу я або виношую, або годую немовля, – жартує  Анна. – Але не все так гладко, як може здатися збоку, бо тільки другу вагітність  доносила без якихось проблем зі здоров’ям. Всі інші супроводжувалися різними ускладненнями: загрозою викидня, передчасними пологами. Наприклад, за Агнесою я з 18 тижня вагітності лежала на збереженні в лікарні. Ця операція кесаревого розтину була найважча. Півтори години лікарі рятували мені життя на операційному столі, адже почалася сильна кровотеча.

Чому кесарські розтини вважаються небезпечними? Тому що завжди є загроза сильної крововтрати під час операції, пояснюють акушери-гінекологи. Через такі ускладнення іноді вони стикаються з тим, що не можуть врятувати життя матері чи дитини, чи навіть обом одразу.

– Якось зі мною в палаті на збереженні лежала полячка за третьою вагітністю, – пригадує Анна Котеля. – Їй зробили третій кесарів розтин, якого вона не пережила через сильну крововтрату. Це стало для мене справжнім потрясінням. Морально я була у дуже пригніченому стані.

Якраз на той момент жінка була при надії, вчетверте. Саме ця вагітність стала для подружжя чи не найбільшим випробуванням. Під час УЗД-дослідження з’ясувалося, що вона має народити двійню. Тим часом у самої вагітної діагностують рак шкіри.

– Нам порадили переривати вагітність та терміново оперуватися, а ми відмовились, – пригадує вона. – Нас ніхто не хотів брати на облік, взяли тільки тоді, коли ми пообіцяли, що в Україні народжувати не будемо. Тож ми поїхали в Польщу на діагностику. Чотири варшавські клініки, де ми побували, були єдині у своєму висновку: у мене немає шансів доносити цю вагітність і народити здорових дітей. І тільки професор із Любліна, з яким вийшов на контакт наш отець Григорій з рівненського костьолу, погодився взятися за наш випадок. Мене поклали на збереження у клініку, де він працював. Я увесь час була на крапельницях, ходити практично заборонили.

Польський професор зробив усе можливе, щоб Анна доносила свою двійню. І все ж вона народила на 34 тижні вагітності. Тим не менше за складних обставин, в яких опинилися Котелі, це вже був дуже добрий результат. Діток помістили в реанімаційне відділення. Їхні тато і мама весь час були поруч, бо Василь приїхав до Любліна і знайшов собі тут тимчасову роботу садівником. Інші діти були в Україні, їх доглядала бабуся.

Професор не тільки не взяв з подружжя грошей за свої послуги, але й оплатив рахунки за їхнє перебування у клініці, а це досить велика сума – 8,5 тисячі доларів. Завдяки цій небайдужій людині, подружжя привезло до Рівного двох чудових дівчаток, які сьогодні ходять у другий клас школи. Пізніше жінці видалили меланому (рак шкіри).

Анна зізнається, що бути багатодітною мамою – непроста річ, вона швидко втомлюється. А зараз, коли жінка годує свою півторарічну Ізабель-Марію, часом впадає в післяпологову депресію. Каже, що якби не чоловік, який є для неї надійною опорою, а також її мама, довелося би нелегко. Та й старші діти – добре організовані.

– Василь у мене – молодець, як і всі мої дітки, – з гордістю розповідає багатодітна мама. – Старша 11-річна Єлизавета була фактично за маму всім іншим, поки я лежала на збереженні. Вона і їсти готувала, і прибирала, і вчила з меншими уроки. Коли я повернулася з лікарні, домашньої роботи у квартирі для мене не знайшлося: все було чистенько.

Діти у сім’ї Котелів – обдаровані. Одні грають на інструментах та відвідують музичну школу, інші займаються малюванням чи в спортивних секціях. Так, 10-річний Володимир, наприклад, всерйоз захопився квітникарством. А п’ятирічний Франциск, якому поставили складний діагноз «аутизм», віртуозно грає на скрипці. Окрім того, заради малечі, Котелі тримають вдома міні-зоопарк: пташок, собачок, котиків, хом’ячків.

Неодноразово знайомі та родичі переконували Котелів, що постійно народжувати – неправильно, і закликали їх зупинитись. Лікарі в свою чергу пропонували їм перев’язати маточні труби, що фактично є пожиттєвою контрацепцією.

– Приводити у світ нове життя – це вирішувати не нам, а Богу, – каже жінка. – З його поміччю я завагітніла перший раз. Кожного разу він посилає нам з Василем в поміч небайдужих людей. Хіба можливо витримати ті випробування, через які пройшли ми? Так, але тільки з Божою поміччю. Народивши Ізабель-Марію я сказала собі: «Мабуть, досить, втомилася». А тепер думаю, що не проти народити ще одну дитину, якщо на те буде воля Господня.

Дарина Гузенкова

Матеріал ініційований Українським журналістським фондом та Благодійним фондом Олександра Шевченка

^ Наверх