СТАТТІ

Віктор Цой: бунтар свого часу та вісник епохи перебудов (відео)

Віктор Цой: бунтар свого часу та вісник епохи перебудов (відео)

«Шлялися пітерськими вулицями два ледарі - роботяга Льоша Рибін і петеушник Віктор Цой», - так починається історія групи «Кіно» на офіційному сайті.

Загалом, 80-ті роки в СРСР для всіх стали «часом Кіно» та епохої змін. Складно було знайти людини, яка б не чула «Групу крові» чи «Зірку на ім’я Сонце».

Сьогодні, 21 червня 2018 року лідеру легендарної групи виповнилося б 56  років.

Можна багато сперечатися про особистість Віктора Цоя та групи «Кіно», але заперечувати внесок в світову музику безглуздо. Зараз його ставлять в один ряд із Джоном Ленноном, Володимиром Висоцьким, Фредді Меркьюрі.

Біографи вважають, що основною причиною скаженої популярності Цоя стала його своєчасна поява в потрібному місці. На початку 80-х Москва «переварювала» Олімпіаду, була чистою і мирною столицею. Ленінград же був містом «андеграунда» - саме там зароджувалася «нова хвиля» радянської рок-музики.

Юнак з екзотичною зовнішністю, по суті, був для шанувальників «своїм хлопцем» - на початку він працював кочегаром, а грав у вільний час на квартирах. Коли став популярним, в інтерв’ю говорив або чесно і різко, або мовчав.

У загибелі Цоя є дивні і незрозумілі факти: автокатастрофа була такою безглуздою, що в це навіть складно повірити. На порожньому шосе в Латвії, за кермом «Москвича-2141», Цой не справився з керуванням і на швидкості близько 130 км/год врізався в рейсовий автобус.

Офіційні висновки експертизи говорять про те, що Цой був тверезим і, ймовірно, заснув за кермом, повертаючись зранку з рибалки.

Однак, слід КГБ у смерті Цоя і можливому вбивстві співака радянськими спецслужбами не виключений, оскільки в обставинах загибелі культового для тодішньої молоді співака загадок і неузгодженостей дуже багато.

Ми зібрали ще кілька вражаючих та маловідомих фактів про легендарного Цоя.

 

 

Цой захоплювався різьбленням по дереву. Його вперше показали по телевізору в програмі «Монітор», як обдарованого різьбяра по дереву. Цой особливо любив майструвати з дерева японські традиційні фігурки - нецке. Потім він роздаровував ці мініатюрні скульптури друзям і знайомим.

Перший виступ Цоя в Києві закінчилося депортацією в Москву. У 84-му ще не дуже відомий Цой і вже знаменитий Майк Науменко грали «квартирник» (в будинку неподалік від столичної прокуратури). Концерт перервав візит дільничного. Господарю квартири вдалося заховати касету із записом - в іншому випадку, Цою, напевно, припаяли б «незаконну трудову діяльність».

 

 

Віктор Цой не терпів вигляду крові. У 83-му він намагався відкосити від армії в знаменитій пітерської психіатричної лікарні на річці Пряжці. До речі, там він написав пісню з невипадковою назвою «Транквілізатор».

За словами практично всіх, хто знав його особисто, Цой не був ні зарозумілим, ні гучним, ні, тим більше, агресивним. Але, це не заважало йому вболівати за Брюса Лі, десятки разів переглядати «Вихід дракона», копіювати руху, пози і навіть вираз обличчя свого кумира.

У 1986-му, незважаючи на чорнобильську катастрофу, група «Кіно» приїхала до Києва - зніматися у фільмі «Кінець канікул» - дипломній роботі молодого режисера Сергія Лисенка. Прийнято вважати, що цей фільм запустив кінокар'єру Цоя.

Цой любив малювати. Його друзі кажуть, що це були гротескні зображення, які були близькі до фентезі і мультфільмів.

Цоя цікавила російська естрада. Він знав напам'ять кілька пісень Михайла Боярського і одного разу ходив в СКК на концерт Валерія Леонтьєва.

Пісню «Спокійна ніч» Цой написав в Києві. З десятого поверху готелю «Славутич» відкривався гарний вид на місто - кажуть, цей пейзаж і настрій, що панував в Києві, якраз і надихнули Цоя на рядки «Я чекав цей час, і ось цей час настав.

 

 

Біографи люблять підкреслювати, що незаперечно улюбленим кольором Цоя був чорний, але це не зовсім так. Цей колір переважав в сценічних костюмах, в житті ж Віктор Цой любив одягатися яскраво і обожнював жовтий колір (на Сході - символ вічності).

Улюблені квіти Цоя - жовті троянди.

Віктор Цой і група «Кіно» встигли дати чотири концерти на Заході: в Данії, Італії та два рази у Франції.

Довідково:

Віктор Робертович Цой народився в Ленінграді в родині викладача фізкультури Валентини Василівни Цой і інженера Роберта Максимовича Цоя. Єдина дитина в сім'ї. C 1974 по 1977 рік відвідує середню художню школу, де виникає група «Палата № 6» на чолі з Максимом Пашковим. Після виключення за неуспішність з художнього училища імені В. Сєрова надходить в СГПТУ-61 на спеціальність різьбяра по дереву.

^ Наверх